Художня ковка - це дуже гарний і популярний в наш час вид мистецтва. Ще віддавна люди, тільки навчившись виплавляти із залізної руди метал, почали виготовляти свої перші примітивні ковані вироби - сокири, наконечники до стріл, списів, а також перші прикраси. Ковка була одним із основних способів обробки металу за багато тисяч років до нашої ери.
   На Русі метал був відомий ще раннім слов'янам. Спочатку древні люди били "колотушками" метал в холодному стані щоб видалити із нього різні домішки. Потім вони почали його нагрівати, надаючи потрібної форми.
   Вже в VII—IX ст. у слов'ян з'являються спеціальні селища металургів. Ковалі в слов'янських селищах розташовувалися в стороні від жилих будинків, біля річок: ковалю постійно потрібний був вогонь для нагрівання металічних заготовок і вода для охолодження та гартування готових виробів. Ковальська справа у слов'ян рахувалась заняттям незвичайним і навіть магічним, а коваль був найпоширенішим героєм народного фольклору. Трудомісткість процесу завжди виділяла ковалів серед представників інших ремесел. В древності вони самі плавили метал, а потім його клепали. Необхідні інструменти коваля: горно для нагрівання руди і заготовок, кочерга, ковадло, кувалда, молотки, різноманітні щипці і кліщі для витягання розжарених заготовок із горна і утримання їх під час обробки - ось набір інструментів, необхідних для плавильних і кувальних робіт.

---

Бучач

Тут може бути Ваша Реклама!

---

   Для Київської Русі прогресивне значення мало приняття християнства, в результаті чого розвиток ковальства отримав великий поштовх завдяки передовій у той час Візантійській Імперії. В Х-ХІ столітті, завдяки розвитку металургії та інших ремесел, у слов'ян появився плуг із металічним леміхом. Також почали виготовляти серпи, дверні замки та інші речі, виготовлені руками ковалів.
   В х ст. появилися наземні печі,- повітря в які подавалося за допомогою шкіряних міхів. Міхи роздувалися вручну, що робило процес кування фізично дуже важким. В ХІ ст. металургійне виробництво вже широко застосовувалося як у містах так і в селах. Дуже скоро культура Київської Русі досягла високого рівня, стаючи конкурентом культурі не тільки Західної Європи, але й самої Візантії.
   Письмові джерела, на жаль, не зберегли для нас техніку кування і основні технічні прийоми древньоруських ковалів. Та дослідження старих кованих виробів дозволяють історикам із впевненістю сказати, що древньоруським ковалям були відомі всі найважливіші технічні прийоми: зварювання (ковальське), пробивання отворів, кручення, клепання пластин, наварювання стальних наконечників і гартування сталі.

---

---

   В кожній кузні, як правило, працювало два ковалі: майстер і помічник. А починаючи із ХІ-ХІІІ ст. ковальство відділилося від ливарної справи, і ковалі почали займатися лише безпосередньо куванням. Що, звичайно, сприяло підвищенню майстерності ковалів. Вони почали ділитися на "ковалів по залізу", "ковалів по міді", ковалів по сріблу" та ковалів-зброярів. Найкращими майстрами були ковалі, котрі виготовляли зброю тому, що для її виготовлення потрібна була особливо докладна обробка металу.
   Із ХІІІ ковальське виробництво стає масовим, утворюючи багато специфічних ремесляних центрів із різними неповторними почерками. Невеликий занепад ковальства можна спостерігати в ХІІ ст. після навали Золотої Орди. Багато майстрів-ковалів загинуло в тій війні, забравши із собою секрети, які накопичувалися століттями. В той час, як стверджують вчені-археологи, були втрачені деякі технічні прийоми які використовувалися до того в Київській Русі. А у ХІV-XVII cт., коли Україна розривалася між трьома рівносильними на той час державами (Польша, Литва, Угорщина), кожна із яких хотіла бачити Україну у своїх володіннях, інтенсивно будувалися замки і, ковалі, змушені були забути про виготовлення декоративних виробів і займалися в основному виготовленням оборонних виробів та зброї.
   Із цього часу на архітектуру Західної України (в тому числі і на архітектуру Бучача), на відміну від інших територій України, має вплив епоха Відродження північно-італійського, німецького і польського мистецтва. Ковані вироби початку минулого століття, коли Бучач знаходився в складі Польщі, збереглися в основному в центрі Бучача. Балконні перила по вул.Галицькій, вставки дерев'яних дверей ЦРЛ та огорожа біля дитсадку "Сонечко" - найдавніші вироби художньої ковки, які були виготовлені ковалями того часу і збереглися до наших часів. Вони виготовлені в той час, коли про електрозварювання ніхто не здогадувався. І, коли уважно придивитися до цих виробів, можна побачити особливості з`єднання різних елементів за допомогою ковальського зварювання та заклепок. Ще один занепад художньої ковки ми спостерігаємо за часів радянської влади ( 1939-1991 р.р.), коли цей вид мистецтва була признаний "буржуазним" виявом і кування не використовувалося аж до розвалу СРСР.