Залізне мереживо міста
У XVI - на початку XX століття майже всі мемешканці Бучача займалися торгівлею та ремеслами. Багаті єврейські купці, польські та австрійські урядники жили в центрі, тоді як місцевих ремісників витіснили у передмістя - Нагірянку, Гайворонець, Пушкарівку, Мулярку, далеко за Чорний міст. Найбільше у Бучачі було шевців, кушнірів, ковалів, мулярів, теслярів. Зважаючи на бурхливі часи, місто часто руйнували, і майстри будівельного фаху завше мали багато роботи.
Історичні джерела свідчать, що 1864 року на 9535 жителів міста припадало 919 будинків. Відомо, що лише 90 з них були традиційними мурованими камяницями на два-три поверхи з двома вікнами по боках. Найпоширенішими були деревяні будинки - 719, половина обліплена на зразок "пруського муру" (на деревяні стіни набивали навхрест тонкі дощинки, накидали добре вимішану з половою глину, вкладали дрібно бите каміння, а тоді старанно тинькували). Врешті, 110 хат, які не ввійшли до двох перших категорій, очевидно, були глинобитими.
Вражає тодішній розмах торгівлі та сервісу: 160 крамниць, 168 шинків, 46 заїжджих домів. У місті діяли два ремісничні цехи - шевські та ковальський, тоді як кушнірський, ткацький та кравецький закрили кілька років раніше.
Сільські ковалі вміло кували підкови, підковували коней, виготовляли сокири, коси, серпи, лагодили плуги, борони тощо. Цехова діяльність ковалів переважно була повязана із замовленнями міщан: вони часто працювали разом із слюсарами над виготовленням рідкісних художніх речей для камяниць і церков.
Варто згадати, що навіть у середині ХІХ століття до заліза в селі й місті ставилися неоднаково. Селянин, який цінував кожен шматочок заліза, вважав немислимим марнотратство міщан і панів, які навколо будинку ставили металеву загорожу, ковані двері в крамницях або металеві поруччя на балконах. Окрім цього селяни вірили, що залізо має чарівну силу оберігати від лиха та вроків. Етнограф Андрій Новосельський з цього приводу писав: "Шматок заліза селяни тримають завжди в печі, бо якщо заблукає в лісі худоба, то може переночувати в ньому кілька ночей і буде здорова і вовк її не займе. Залізо, напевно, є металом Юрія, опікуна і патрона вовків."
Сумнівно, що міщани вірили в щось таке. Вони просто прагнули оточити себе дорогими металевими виробами, виділитися у своєму середовищі.
Серед бучацьких ковалів минулого століття найвизначнішою була талановита родина Громадських. Цехмістер ковальського цеху Микола Громадський, його сини - Нестор, Ангін, внуки - Іван та Григорій. У кінці ХІХ - на початку ХХ століття у Бучачі працювало понад чотири десятки ковалів. Крім знарядь праці вони виготовляли художні архітектурні деталі: завіси до дверей та ковані двері, надбанні хрести й флюгери, декоративні решітки тощо.
Майже усі тогочасні будівлі зведені у стилі модерн, наприклад, Будинок Сокола (нині районний будинок культури), Вілли на вулиці Шевченка (тепер дитяча музична школа) і на вулиці Мулярській та інші. Характерні особливості модерну - асиметрія споруд, вежі з шпилями, криволінійні обриси у конструкції окремих деталей, застосування металу, керамічних плиток, скла.
Своєрідними витворами декоративно - прикладного мистецтва Бучача є старовинні ковальсько-слюсарські вироби, серед них - дверні замки у церквах і костелі, що походять з кінця XVIII-XIX століть. Певну художню цінність мають ковані двері погребів і колишніх крамниць, виразні решітки на вхідних дверях будинків, бордюри балконів. Майстри вміло "мережили" темні графічні лінії з металевих стрічок, прутів на світлому тлі. Придивившись до цих кованих творів, ви не знайдете жодного візерунка, який повторюється...
Сьогодні у Бучачі мало залишилося старовинних кованих огорож, бо кожна новообрана міська влада вважала за обовязок замінити старе на нове. Як не згадати лаконічно просту іводночас не схожу на інші загорожу з півкружал та металевих променів обабіч колишнього будинку повітової ради (тепер районна бібліотека), її знесли наприкінці 80-х років минулого століття.
Проте ковальська традиція нашого міста відроджується, і давні залізні мережива стають зразками для творчості сучасних майстрів.
Цікава інформація:
